Були малі ми, грались у пісочку,
Ходили в ліс по ягоди, гриби,
А ружі квітли вже у нас в садочку.
Вдихай красу, милуйся, та не рви!
...Ішли роки, і ми вже говорили
Про щастя, про кохання, віщі сни.
Та цнота руж була така легка і мила
Зів'яне, згасне враз - лиш доторкнись!
І ми все говорили, говорили...
"Мала говорухо,
Шкідливе дитя!
Попестила слух мій
Та й зникла... Життя
Покаже не раз,
Що є від серця,
А що напоказ".
...Так сонечко сяє,
І неба синь.
Тебе лиш немає,
Любові глибінь!
Немає любові
Немає життя,
І часу з тобою
Нема вороття.
15.09.1987
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449762
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.09.2013
автор: Олекса Удайко