Мне нужно сделать один звонок
Туда, где время еще не смыло
Рассветы в Лету, когда итог
Был не подведен такой унылый.
О, разрешите мне позвонить
Всего лишь раз, на одну минуту
В тот край, что тщетно меня манит,
В тот край, который я не забуду.
Что, разрядился мой телефон?
В ответ – молчание абонента.
И только слышен осенний стон
Сегодняшнего дождя и ветра.
Упал ненужный мне аппарат
Для связи. Связи уже не будет.
Есть только дождь. Только звездопад
Напрасных, да и пустых иллюзий.
*****
Один дзвінок
Мені потрібен один дзвінок
Туди, де час ще не встиг віднести
Світанки в Вічність, де я урок
Ще тільки вчила, ще були весни.
Прошу я щиро, хоча би раз,
Єдиний раз, на одну хвилину
В той край, що в пам»яті ще не згас,
Де пролягала ота стежина.
Що, не працює мій телефон?
Мовчання давнього абонента.
І тільки вітер. І дощ, як сон.
А осінь рання – за диригента.
Здається, зайвий мій апарат.
Він – для зв»язку. Та зв»язку не буде.
Є тільки дощ. Тільки зорепад
Ілюзій марних, давно забутих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449724
Рубрика: Лирика
дата надходження 17.09.2013
автор: Ліоліна