Хмари як з тиждень напнули жалобу.
Злякано місто чекає на зиму.
Перші дні вересня ставляють пробу,
в мене ж проблема - знайти свою риму.
Літо, мій хлопчику, я відпускаю.
Ти відслужив, як ніколи на славу!
Я пригадала: в період розмаю
мрію плекала про Балаклаву.
І відчуваючи хвилі плечима,
що огортають і стегна, і груди,
в цьому чеканні я літо злічила
до випікання жагою застуди.
Літо, мій хлопчику! Стане так сумно!
Я вже відчула , що день аж зібгався.
Наче хтось ночі смолою насунув.
Ніби чекав ти - не дочекався.
Хмари вже тиждень - як домна сталева -
хтось опускає. Сильнішає протяг.
Сонце на Заході, в місті від Лева.
Я зачекалася... Завтра - мій потяг.
06.09.2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449516
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2013
автор: Надія Позняк