Жінко, ти -
море.
Впускаєш у себе притоки,
великі й малі
річки,
вділяєш власної плоті
на лимани,
котрі потім відмежовуються від тебе
піщаними косами.
Взимку тепла,
влітку прохолодна,
ти даєш життя
великим і малим створінням,
несучи їхніми венами сіль
першого гріха,
не відмовляючи нікому
в притулку,
не просячи ні в кого
нічого,
крім
маленької своєї ніші
у складених долонях
єдиного
бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449508
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2013
автор: Юлія Закутня