Осінь пише теорію струн.
Із дощем, що нам хтось посилає
З сонцем ледь підфарбованих рун
Сивих хмар, що нависли над гаєм.
Струни серця чіпля мимохідь.
Вітер тихо торка павутиння,
Ниток плетиво ніжно дзвенить.
І спливає цей звук в швидкоплиннім
Бігу часу. І музику струн –
Тонких гілок сосни в верховітті
Слуха сивий вусатий Перун.
Бо він знає, що лише у світі,
Де під музику верби ростуть,
Й колискові наспівують мами,
Там до Сонця простелиться путь,
І холодні розтануть тумани.
*Версія теорії струн – елементарні частки складаються зі складного переплетення струн. Коливання суперструн відбуваються в 11 вимірах (ми користуємося 3 вимірами тіл у фізичному просторі). Ясно одне – весь наш світ – це струни (як скрипки чи душі, так і єдиної складової Всесвіту).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449442
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.09.2013
автор: Ліоліна