Мене дратує,коли люди говорять у свої 25,що у них усе позад. Найкращі роки уже відбуті (тобто студентські ) і те,що найцікавіше могло з ними трапитись, вони пройшли. Ці люди люблять розказувати, що на їхні починання і мрії (якась своєрідна творчості , невідкритий талант) не має часу і запізно розвивати. Тому що під боком є родина, сім’я , діти,тощо - на їхню думку це своєрідний груз, який ніколи не дасть звільнитись і втілювати свої задуми. Свій вільний час,вони радше витратять на перегляд 20хвилин фільму і 20хвилин реклами по телевізору ніж на те,щоб взяти чистий аркуш паперу ,обдумавши все, написати для себе ідеї та мрії з коротким планом їх реалізації. Дуже легко сказати : « У мене немає вільного часу». Вільний час завжди є. Мабуть,якщо є час для перегляду своєї сторінки на facebook, vk і twitter, знайдеться час і на невеличкі обдуми.
Навіть в успішних геніїв є вільний час,просто вони витрачають його з розумом (продумання планів на майбутнє), т ому нам здається,що його у них немає.
Такі люди у свої 25,намагаються мене повчати,говорячи ,типу: «Ти ще доростеш до мого віку,тоді будеш щось говорити.» Так, я розумію,писати роздуми про чиєсь життя,не пройшовши самому через це,– по-дурному. Проте,якщо заставляти себе рухатись у потрібному напрямку,тобто йти до мети,то все можливо. Це тільки питання часу та вибору. Страждати і згадувати про свій втрачений час,про своє згаяне минуле або набратися сміливості і присвятити частинунепрожитого життя на реалізацію задумів і мрій. Говорити,щось на подобі : «А я колись могла б стати легендарним вченим,який зробив би прорив у науці і техніці.»
«Я міг би стати світовим письменником,якби я видав свій недописаний роман.»
«Я точно була б геніальною художницею в Україні і закордоном,якщо б мої роботи прийняли на там тій виставці в надцятому році.»
Якщо почати діяти зараз,просто в цю хвилину і не відкладати на завтра,тиждень,місяць,то можна побачити як все втілитися і кардинально змінитись просто за лічані дні. Крокуючи від невдачі до невдачі,отримати бажане,замість того щоб у чергове сказати,коли провал:я знав, що з цього нічого не вийде,не треба було це починати. Отримати простягнуту руку допомоги від уявного «найзапеклішого» ворога і прийняти її, в той момент ,коли вона необхідна, замість того щоб згордувати неї і залишитись правою(вим) у ситуації,яка склалась між вами до того. Хапатись за всяку нагоду,яка випадає,навіть якщо з неї нічого не вийде,бо все ж варто спробувати.
І коли, переступаючи фінішну лінію,захлинаючись від пориву емоцій,піднесеності і щастя,хапатися за голову і згадувати про дурощі,які колись твердив і був у них переконаний. Добившись свого,на старості гордо показувати фото,книжку,картину чи винахід,розказуючи внукам,що не оступився(лась) від свого і став(ла) легендарним вченим,що зробив прорив,став (ла)автором світового роману чи став(ла)геніальною художницею(ком) в Україні і закордоном.
Тому,найкращий час попереду,якщо почати рухатись у правильному напрямку.
Mepi Benovski
http://vk.com/dim.svitla
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449380
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2013
автор: Мері Benovski