Злипають хмари у одну із всього неба,
Дощами вилити на землю дуже треба,
Стирає сльози із очей проклята злива,
Крокує дівчина божественно вродлива.
З очей лиця сумного сльози йдуть рікою,
Вони змиваються небесною водою,
Цих щирих сліз чомусь ніхто не помічає,
Занадто вправно певно дощ усе ховає.
Чого так боляче,чому ти так ридаєш?
Я ж бачу добре, що своє лице ховаєш,
Не йди нікуди, почекай ще мить зі мною,
Тебе розраджу я завжди і заспокою.
Скажи ,де той, хто сліз твоїх вартує.
Чому принцесу незрівнянну не цінує?
Забудь скоріш його - він совісті не має,
Чому тебе у лютій зливі не шукає?
Будь сильна, ти ж така, я добре знаю,
Таку принцесу дуже рідко зустрічаю,
Він пошкодує,він ще теж колись заплаче,
Питання в тому, чи принцеса це пробачить...
© Коля Януш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449181
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2013
автор: Коля Януш