Що дається напруженням жил,
вимагає ще й сьомого поту,
та, як мовлять, – [i]аби при роботі,[/i]
і все те, ради чого ти жив,
відкладається звично на потім.
Все колись допарн́у, дожену,
компенсую, візьму, надолужу:
все віддам за кохану одну,
переможців за пояс заткну,
не продам за срібляники душу.
І позаздрять мені вороги,
віддаючи належну оцінку,
...що не вийшов за всі береги.
Тільки б дав мені Бог ще снаги
дописати останню сторінку.
Щоб як Він, ніби світло й пітьму,
розбовт́́́́ати життя каламутне,
та строкато і пишно утнути
про таке, що й не снилось Йому,
на початку творіння,
почути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449090
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 14.09.2013
автор: I.Teрен