Вона мандрує серед осені в вінку із листя,
Ступає легко серед величі дубів.
Злітає в небо павутиною любов колишня,
І опадає за спиною листопадом днів.
Вона крокує впевненно в багряну осінь,
Сонця тепло збирає ніжністю долонь.
Розум мовчить уперто... Серце ж тихо просить,
Щоб вітру дотиком торкнувся її скронь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449017
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2013
автор: Пристрасна Громовиця