У білій саманній хатині
Лишилось дитинство твоє,
Там хтось проживає і нині,
Водицю з криниченьки п`є.
Криниця глибока, глибока,
Де й влітку як крига вода,
І вишенька поруч висока,
З криницею дружить вона.
Дивись, як тебе зустрічає,
Хоч збігло багацько вже літ,
А думав - тебе не впізнає,
Та чуєш шепоче: “Привіт!”
Говорить: “Ти трохи посивів,
Та тягне дитинство тебе
У роки безхмарно щасливі,
В душі щось щемить і шкребе.
Твоїх вже бабусь не стрічаю,
Напевно, спочили вони,
Я добре усіх пам`ятаю,
Приходять завжди в мої сни.”
Із сірого неба дощилось
І капало з вишні слізьми,
Бо тільки нам й те залишилось
Згадати були як дітьми.
Усе, що було, не вернеться,
Хоч з нами воно назавжди,
Нам іноді тільки й вдається
Знаходить в дитинство сліди.
У білій саманній хатині
Лишилось дитинство твоє,
Колись ще заглянеш, як нині,
Чи рідний куточок ще є.
11.05.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448956
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.09.2013
автор: Георгій Грищенко