В тисячний раз тікати від себе
під сонну ковдру шукаючи втіху
в нічних сновидіннях з примарою
що має твої риси, без слів, так стиха...
Прямуючи сходами під саме небо
і падаючи зі страхом і без болі
зливатись чуттями і в спільних інсайтах
просочився в душу до крові...
Лякає тебе моя *боже вільність*
ми й так на долонях світу,
це швидше вже обезкриленість
птаха безвільна й добита...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2013
автор: owl silence