Колись ти кращим був, найліпшим,
Мов переповнена скарбниця.
Тепер ти - нуль, повір, не більше,
Ти навіть мінус одиниця.
Тебе виношу я за дужки
Свого життя та існування,
Не вмів рішати самотужки
Ти математики кохання.
До чорта всі ці інтеграли,
І теореми Піфагора,
Який б урок життя не д́ало -
Для тебе всі - це аксіома.
Я шансів других не даю.
Прощай же, бісів математик!
Любов не ділиться на нуль,
Хто ж, як не ти, про це мав знати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448860
Рубрика:
дата надходження 13.09.2013
автор: Marisong