Зоріє вечір паводком осіннім.
Свої суво́ї скоро скине ніч.
Де обернися: все в заціпені́нні.
Лише думки зі сна́ми пліч-о-пліч.
Вплітає руки мжичка вереснева,
туманний шлейфик виткали дощі,-
і стала туга багаторівнева,
багатоколійна у дзеркалі душі...
Зоріє вечір паводком осіннім.
Ген піктограмним почерком пливе.
Його життя, як наше, не безцінне -
на холод шати скине... от і все...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448558
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.09.2013
автор: Ліна Біла