Когда я ночью жду её прихода,
Жизнь, кажется, висит на волоске.
Что почести, что юность, что свобода
Пред милой гостьей с дудочкой в руке.
И во вошла. Откинув покривала,
Внимательно взглянула на меня.
Ей говорю: " Ты ль Данту диктовала
Страницы Ада?". Отвечает:"Я.".
_ * _
Коли вночі на неї я чекаю,
Здається: мить - й обірветься життя.
Про славу, юність, волю забуваю,
Як гостю бачу, що дуду трима.
І ось ввійшла. Відкинув покривало,
В лице уважно дивиться вона.
Скажу: "Ти справді Данту диктувала
СторІнки Пекла?". Мовить:"Так, це - я.".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448467
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2013
автор: Радченко