ПЕРЕДМОВА
08.09.2013*7:00
Передмови в книжках пишуться, як правило, тоді, коли текст книги сформований і її, так би мовити, треба представити. Інколи це роблять Автори, але, як правило, це роблять якісь Авторитети в тій чи іншій сфері діяльності людини. В даному випадку це роблю я, автор.
Після того, як зроблені різноманітні еківоки стосовно автора книги чи її змісту, Передмова завжди закінчується вдячностями, які виражає автор тим людям, які допомогли йому виконати працю. Це логічно, тому що навіть геній, як сказав один із них, завжди стоїть на плечах попередників. В даному випадку, хоча би в силу того, що в електронній версії книги, а саме така версія представляється читачеві, я не буду мати такої можливості показати свою вдячність.
Але!
Ця моя книга з'являється на шпальтах Клубу поезії тільки завдяки тому, що пані МММ, яка відома нам як "вчитель", всіляко спонукала мене зробити це. Безумовно, я приношу їй свою вдячність за те, що вона зуміла переконати мене подолати мою невпевненість в тому, що мій езотеричний досвід існування більше 20 років, може бути комусь цікавим.
У зв'язку з цим виникає логічне питання: "А чому так сталося, що я не робив спроби показати свій цей досвід людям раніше?"
Відповідей декілька.
По-перше: робив такі спроби, в окремих статях на шпальтах газет і журналів, але це було вельми в'ялим дійством з мого боку десь років 15 назад. Потім треба було виховувати двох синів і тому я поступово все менше і менше часу проявлявся як езотерик.
По-друге: незважаючи на те, що мене багато разів Вищі Спонукали формувати книжки, а матеріалу було накопичено більше ніж достатньо я все не міг ніяк довести справу до кінця, бо реалії буденності домінували, адже я був тама (тато/мамо) для малих синів.
По-третє: не зважаючи на те, що Парадигма Буття, яку фактично вписали в мою Свідомість, дійсно відрізняється від вже опублікованих, переконання в тому, що вона достойна бути між різноманітними традиційними і нетрадиційними системами ортодоксальної чи окультної науки, у мене і досі немає.
В той же час, особливо за останні роки, із життя пішло багато моїх товаришів і колег, які так і не змогли повністю розкрити свій інтелектуальний потенціал і нароби яких вмерли разом з ними, тому я мимоволі думаю, що, можливо, те, що накопичено у мене у десятках зошитів та на файлах, хоча б комусь буде потрібним! І це є головна причина того, що пані МММ переконала мене перейти Рубікон. За що я ще і ще раз кажу їй ДЯКУ!
Тепер необхідно зробити декілька загальних зауважень.
Я маю намір представити на суд своїх колег по поезії, перш за все, та читачів Клубу матеріали в декількох напрямках. Кожний з них буде мати свою Передмову, але, враховуючи те, що цей матеріал подається першим, саме в ньому необхідно дати пояснення тому, що так чи інакше притаманне всім моїм публікаціям.
Хто я є і чи маю право Щось пропонувати на розгляд?
Коли мені було 54 роки, в 1990 році, я був повним невігласом в Езотериці. Потрапив під Ініціацію, став контактором, пережив Психогенний колапс і Богошок, отримав Розкриття Сенсорних здібностей, пройшов Полігони Іспитів і залишився живим та оминув Навіженість, реалізовував офіційно і неофіційно новоявлені Вміння та Здібності, отримав нові Знання і, нарешті, чи то Отримав, чи то Проявив, чи то сформулював, а точніше - все потроху, нову Парадигму Буття. Мій Шлях, який розпочався у 1990 році і навіть зараз пунктирно продовжується, я і буду показувати в цій книжці.
В книжці я вперше використовую терміни "езотерика" і "езотерик". До цього моменту я використовував терміни "сенсорика" і "сенситив". Термін "сенсорика" я буду використовувати і далі а від терміну "сенситив" змушений відмовитися. І от яка мотивація.
Зараз широко відомий термін "екстрасенс", а російськомовні колеги інколи використовують навпіл жаргонний "сенс", який використовувати україномовним безглуздо, адже в українські мові цей термін має стале вживання, в яке ніяк не вписується визначення особливих здатностей людини.
До революції в Росії стосовно людей із розширеними сенсорними здібностями використовували термін "сенситив". Але, коли радянські академіки змушені були займатися феноменом Рози Кулішової, то вони запропонували термін "екстрасенс", адже в Радянському Союзі все повинне було бути оригінальним!
Подалі з'ясувалося, що розширені сенсорні здібності людини мають неймовірно широкий спектр, а ще до цього додати Контакт, а ще до цього додати досягнення хоча б тибетських монахів і так далі, і так далі... Принаймні мої здібності тільки краєчком вписуються у цей термін. Тому я, не довго думаючи, почав використовувати термін "сенситив", хоча в літературі можна зустріти неймовірно велику кількість означення цієї здатності людини, бо автори цих означень добре розуміли штучність терміну "екстрасенс", який дуже полюбили журналісти, тому він і укорінився в свідомості людей.
Треба відмітити, що після Чорнобильської катастрофи, принаймні - у Києві, з'явились різноманітні школи екстрасенсів. Адепти переконували людей, що екстрасенсом може стати будь-яка людина, для цього слід тільки заплатити гроші за навчання і через 2 тижні можна отримати Посвідчення екстрасенса (навіть Міжнародної категорії!) і лікувати людей! Це було остаточна дискредитація явища і самого терміну, яким це визначали. Як по мені, то ситуація достойна того, щоб хтось зробив кандидатську дисертацію по соціології... Мимоволі згадую, що мій молодший брат, який є професійним художником, любить говорити, що навчити малювати можна і коняку, а от навчити бути художником неможливо і людину, бо це - Дар Божій, з ним треба народитися.
Так от, до вчорашнього дня я використовував термін "сенситив". Але вчора вирішив з'ясувати причину, по якій цей термін, коли я його друкую на компі, завжди має червоне підкреслення. І з'ясував, на свій сором, що це є сталий термін в Психології. От що я прочитав у Мережі (переклад на українську із російської мій):
[i]"Сенситив - один із психологічних типів, наряду із істероїдом, шизоїдом, епілетоїдом і інше.
Короткий опис.
Надзвичайна чутливість, вразливість, високі моральні вимоги в першу чергу до себе, низька самооцінка, полохливість і сором'язливість. Під ударами долі вони легко стають неймовірно обережними, підозрілими та замкнутими. Одягнутий зі смаком, врівноважено. Добродушний та уважний вираз обличчя. Доброзичливий, слідкує за реакцією інших. Обов'язковий та незрадливий. Здатний проявляти доброту та взаємодопомогу. Дуже охочий до спілкування та комунікабельний. Важливе соціальне визнання. Інтереси в інтелектуально-естетичній сфері"[/i]. [Входження в Мережу 07.09.2013: www/psychologos.ru/articles/view/sensitiv].
Гарне визначення, але в нього ніяк не можна вписати білого чи чорного мага, контактора, геоманта, травника тощо. тому я вирішив прийняти до ужитку термін "езотерик", бо у словнику читаємо:
[i]"ЕЗОТЕРИЧНИЙ - той, що містить внутрішній, глибинний або таємний, прихований смисл... Е-не знання - таємне вчення, відоме лише вузькому колу обраних осіб" [/i]. [Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука .- Голов. ред. УРЕ АН Української РСР.- К.: 1974, 775 с.].
Вважаю доцільним звернути увагу читачів ще на три моменти.
1. В тексті будуть зустрічатися фіксації часу початку та закінчення формування певного шматка тексту. Це моя звичка. Можливо, що вона недоречна, але вона є і виникла від того, що у процесі мого Навчання часто бували ситуації, коли мені йшли нові знання і твердження, які я не приймав і не сприймав. Тоді через деякий час йшли в суто реальному житті докази. І тут важливим було мати переконання, що відповідна інформація прийшла після того, як я отримав її по Контакту. Наприклад: якось декілька днів йшла мені інформація по крові людини - нове бачення суті груп крові, що не можна робити переливання крові від жінки чоловіку і навпаки, що взагалі переливання крові є неймовірно небезпечною процедурою, що треба застосовувати плазму... Я тільки архітектор, не медик. То велике "простирадло", на якому малював все це, склав і засунув у зошит, а його у шухляду. А через декілька місяців по телебаченню дивився наукову передачу про Людину і був здивований, що директор Інституту крові (назву точно не пам'ятаю) із Москви відкрито сказав майже половину того, що у мене записане!
2. Я буду використовувати посилання на літературні джерела. В такому випадку будуть показані і реквізити джерел. Але при цьому селекції джерел по принципу наукова чи не наукова робити не буду. Наше життя ніяк не вкладається в Наукову чи Релігійну парадигми, воно значно ширше за ці парадигми, тому нема ніякого сенсу застосовувати ще і внутрішню цензуру.
3. Моє життя, як і кожної людини, проходить в оточені інших людей, тому тільки ми починаємо говорити про себе, так зразу ми повинні говорити і про інших людей. В своїх розповідях булу прагнути мінімально називати людей їх справжніми іменами, якщо є вірогідність, що описані мною ситуації навіть зараз можуть нанести людині шкоду.
9:00
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448456
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2013
автор: Левчишин Віктор