Агов, поети,
де ви ся пропали
зі смайликами дружби на листку?
Чи то не є, що голови сховали,
мов страуси у мокрому піску?
Я ж за пейзажі!
Звечора до ранку
за те, щоб місяць сяяв і вночі.
Хіба це гріх – сказати до сніданку,
як апетитно брешуть партачі?
Я ж за любов!
Без пам’яті й без тями,
ну блін, як всі – з клешнею через тин.
Вколов когось? То це ще не рогами,
аби усі брикались як один.
Як схоже все це на верховну зраду,
де подає сигнал один за всіх.
Це зріз суспільства?
Це овець громада,
що впізнає по ратицях своїх?
А я ж так вірив щирості і Слову!
І все це виявляється обман...
Ну розкажіть хоч раз
на чистій мові,
що я, таки, не зовсім ще баран.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448325
Рубрика:
дата надходження 10.09.2013
автор: I.Teрен