Зоряне небо часто
вселяє в мене надію;
щоб почуття не гасло,
стежку шукаю у мрію.
До зірки тягнусь рукою,
торкаюсь легкого промінчика.
Натхнення керує мною,
проймає до самого кінчика.
Стою, втамувавши подих,
Думки вручаю Всевишньому:
“Врятуй від біди голодних!
Не дай загинути ближньому!”
Сузір’я зірками блимають,
в “Оріон” освітлюють шлях,
мрії свої не стримую
і блукаю в дивних світах.
Якби можна було вручити
свою долю далеким зіркам,
від сумних думок відпочити
і радіти красивим словам;
Якби можна було повернути
всі загублені душі й серця,
а людині порядною бути,
стала б Раєм планета ця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448285
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2013
автор: Virasong