Твій голос зупиняє всі думки,
Нічого більше в світі не існує.
Як шелест вітру: теплий і легкий.
Лоскоче душу, лагідно чарує.
Та звідки в ньому магія така:
Спокійна, світла, радісно-грайлива,
Мов шепіт квітів, ніжна і п'янка,
Мов дика пташка, щиро полохлива.
І стишується серця мого стук,
Щоб просто розчинитись в кожнім слові,
Щоб радісно ловити кожен звук,
Цілком перебуваючи в розмові.
В нім безліч неповторно різних барв,
І тисячі вражаючих відтінків.
Так любо бути в сяйві його чар,
Він ніби в серці розсипає квіти.
10.06.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448246
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2013
автор: Таня Кириленко