Сантехнік Потапов часто думав про вітрила кораблів мореплавця Кука. Від цього у нього був ностальгічний і трохи меланхолійний настрій. Одного разу йому здалося, що одне вітрило на грот-щоглі фрегату «Резолюшн» розірвав шквал. Тоді сантехнік Потапов ще сильніше зажурився. Інженер Ключиков сказав йому: «А ти не думай про вітрила Кука». Але сантехнік Потапов все одно думав про це. І за глибоку журбу його навіть хотіли звільнити з посади сантехніка. Тоді пенсіонерка Розенко Анастасія Петрівна з другого поверху купила йому в магазині цукерки «Ведмедик в лісі». Сантехнік Потапов дуже зрадів, пив чай на кухні з цукерками і посміхався. А в цей час інженер Ключиков забивав у стіну цвях, щоб повісити на нього картину – репродукцію Рембранта «Даная» - різнокольорову і красиву. І випадково вдарив себе молотком по пальцях. Боляче. Ось так буває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448194
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2013
автор: Зморока А М