Золотіє у полі, один наче перст,
Клен, вдягнувши осінню сорочку…
Хоч чекає на нього рясний падолист,
Він тепло своє п’є по ковточку.
На мольберт і не раз, його слали портрет,
Золотий із багрянцем, зелений…
Та найкраще виходив осінній сюжет,
Одинокого в золоті клена.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448115
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2013
автор: Віталій Назарук