Все я знаю, коли я помру
Стану гномом в атласнім жилеті,
По мені буде гном'ячий труд
Золотить на сервізах букети.
Не герой, не пророк, не мудрець,
Що я вмію? Сміятись і плакать.
Пломенітиме мій каптурець
Між бокалів, як квіточка маку.
Я любитиму цукор і кмин,
Малиновий лікер і гостинці,
Серед довгої мами-зими
Буду спать в порцеляновій скриньці.
Я навчуся хороших манер,
В порцелянових дам делікатних,
Заведу собі тростку й лорнет.
А також - цвіркуна-музиканта.
І з маркізом зіграю в пікет,
А з маркізою вивчу дуетик,
І тихенько поскаржусь валету,
Що безсмертя моє залегке.
І століття, і друге, і третє,
В час, коли за віконечком сніг
У старенькім картатім жилеті
Буду жити на радість поетам
І малятам казки бубоніть.
О, не плачте, живі, по мені...
....сьогодні 40 днів по новопреставленій Ірині- небо одчинилося для Поета...
пісня "Гном" на слова Ірини Жиленко - із альбому "Білий вовк" Олександра Ігнатуша
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448066
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.09.2013
автор: Валя Савелюк