Твоє серце,схолоджене сяйвом ночей,
Зронене на долівку мого бажання,
Яке росте,мов морський приплив.
Скільки ще часу треба твоїй одноокості,
Щоб побачити страх мого життя?
Волосся ж твоє створює сіті,
Де ловиться змертвілий пантеон слів.
Убивай усе негідне плідної сокровенності,
Хай мовчання бринить солодом
Стемнілих схлипувань,
Хай вуста приносять тебе у жертву моїй хіті,
Яка обернена іншою стороною монети
З надр океану моїх доленосних снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448040
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2013
автор: Олена Ганько