Моя печаль у тебе на долонях
Притулку просить в переддень зими…
Зігрій її…і ніжно так спросоння
До себе радістю п’янкою пригорни…
Візьми в полон мою крилату душу..
Збудуй їй дім з весняної краси..
Я там створю фортецю непорушну
Назвемо ту фортецю просто – ми…
І жоден не посміє відірвати
З кохання саду вічності листки
Бо ми кохаєм…й будемо кохати
Щомиті, щогодини,щовесни..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447993
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2013
автор: Любов Казмірчук