краще мовчати
затинаючись падати
головне зберігати коліна вцілілими
і серце
ти забула про серце
його також потрібно тримати
в безпеці
загортай повністю мене
у свої тендітні руки
все тепло
все це літо яке промайнуло
і мовчи зігріваючи подихом
паростки чогось такого що є вічним
я тебе зустріну
на пероні вкотре
таку сонну і щасливу
таку всю мою
ти посміхнешся
і скажеш
привіт
і так навмисно втонеш у моїх обіймах
усе просто крихітко
ти посміхатимешся
ти розцвітатимеш
і розливатимешся
по мені чистою росою
що раз новими закоханостями
і ця осінь що прийде
та начхати на неї
у наших очах розцвітає весна
полетіли за небо
туди де перетинаються
наші видихи і руки
де вплітаються сновидіння терпкі
де все застигло в очікуванні
краще мовчати
краще триматись на відстані подиху
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447896
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2013
автор: Роман Штігер