Скільки разів розбивалися крила,
Тремтіли від холоду і самоти?
Скільки разів у тебе була єдина?
Скільки я падала вниз з пустоти...
Мене нема, я зникла серед болю,
Не йди і не шукай моїх слідів.
Я вже давно попала у неволю
До світанкових і сумних садів.
Я не прийду і не благатиу прощення,
Не появлюсь душею серед снів,
Не стану у житті твоїм натхненням
Й не гратимусь дощем серед вогнів.
Я забуваюсь... і стираюсь із думок.
(безвихідь обпікає свіжі рани).
На голові моїй із хризантем вінок,
Заплетений життям й самотніми вітрами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447834
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2013
автор: Оле Чка