По підвіконню барабанить дощ осінній,
Граційним маршем струменіє в небі сірім,
Висить туман, весільний вельон, над рікою,
Закутав ранок на світанку пеленою…
Зміїться дим із димаря, як джин із лампи,
Мовчать зажурені півні, сільські куранти,
Лоскоче ніздрі молоко парне, дурманить,
Крізь сон я знову чую ніжний голос мами…
Лежу замріяна під ковдрою м‘якою,
Згорнувся, як клубочок, котик під рукою,
Його також бентежить аромат молочний,
Він відчиняє, як фіранки, сонні очі…
Стоять на варті біля ліжка теплі капці,
Халат махровий спить спокійно на лежанці,
Висить прозорий дощовик, чекають мешти,
Коли ж це я з котом прокинуся нарешті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447693
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.09.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО