Осінні ранки, як згущене молоко,
Туманами за комір проникають.
Лиш теплі светри в стилі рококо
Від холоду буденності звільняють.
Холодні руки гріє філіжанка кави.
І нежить цей, мабуть, уже хронічний.
Тепло по тілі розливається ковтками.
Осіння мить. Нехай вона триває вічно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447675
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2013
автор: Люба Василик