Чорнобривці - мого дитинства квіти,
Рукою маминою висіяні під вікном.
Погляд голубить їх і шле привіти,
Красольок кучерявиться рядок під парканом.
І виринають з небуття жоржини,
Зігріті скупим сонечком тендітні пелюстки.
А ще, пашіють, мов би ті жарини,
Граційні гладіолуси, застиглі у журбі.
Дуб небо підпирає величаво,
В крону зловив та ув’язнив непослухів-вітрів.
Калина усміхалася ласкаво,
А він у відповідь їй тихо листям шарудів.
Щиру любов несу в серці рокими,
Закладену із ріднокраю в глибині душі.
Натруджені цілую руки мами,
Її кланяюсь низенько, аж до самої землі.
06.09.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2013
автор: Валентина Ланевич