Ти граєш
Мою мелодію, і душу, і струну,
Безжально й ніжно, ще і ще одну
Торкаєш.
І я звучу
Твоєю скрипкою, цілунком і дощем,
В твоїх руках горю й холону. Ще
І ще кричу!
Я знаю,
Що справжнє завжди в митях, у моментах,
Й музИка вже ніщо без інструменту,
Коли кохає.
Зливалися
Майстерність з ніжністю і нотами цвіли.
Ми вже не грали – марили, жили,
Кохалися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2013
автор: Юля Гармаш