"Добрий християнин не має чого боятися:
ані іншого чоловіка, ані диявола,
бо коли Бог з нами, хто може бути проти нас?"
(св. Золот.).
Спокусник, сатана, змій, брехун, наклепник – ось такими словами описують колишнього ангела і всю “його команду”. Ним залякують, його бояться, від нього обороняються, прикликають для чорних ритуалів. Але хто цей колишній, скинутий ангел? І чи справді він настільки страшний?
Людська фантазія зображує диявола дуже страшною, моторошною потворою, абсолютно позбавленою будь – якої симетрії і пропорційності(що означає повну дисгармонію). В середні віки він був об’єктом котрому приписували всі ті злі витівки що їх не могли пояснити. В пізньому середньовіччі почалося гоніння на відьом, як прислужниць сатани, котрі мовляв отримавши від нього силу користуються для шкоди для інших людей. Їх звинувачували у співпраці з демонами і засуджували до страти. Хоч і сама християнська доктрина засуджує лише гріх а не людину – грішника, котра стала заручником своїх пристрастей.
Вся проблема полягає в тому, що людина хоче перекласти всю відповідальність за свої злочини на когось – і цим кимось стає впалий ангел. Все ніби не погано виходить – мовляв сатана як ангел хоч і в аді але має силу яку активно використовує( не забуваймо що він є також лише одним із створінь!). А якщо ще знайти в біблії слова одного із апостолів: "Будьте тверді і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти" (І Петро 5, 8). Багато хто починає падати в крайнощі, шукати «спасіння» в якійсь секті чи іншій релігійній деномінації, думаючи що стіни монастиря чи інших молитовних будівель захистять його від злих сил. Однак це далеко не так бо :”щораз більше грішить той, хто, спокушений дияволом, нехтує своїми обов'язками для того, щоб безконечно молитися і віддаватися Богослужінням. Якщо не хочеш працювати, не допоможе тобі жодна молитва. Побожність, яка стоїть на перешкоді виконанню обов'язків свого стану, є фальшивою доброчесністю “(св. Фарнц. Сал.). “Жодний стан не стає на заваді до досягнення спасіння, якщо лише не є сам по собі грішним” (І Кор. 7, 17).
Виходить що нам нема де сховатись і всім прийде кінець! – Ні , принаймні тим, хто себе не накручує. Бо якщо вірити св.. Писанню то диявол є ніким в порівнянні з силою воскреслого Ісуса. Отже, Ісус а не сатана, котрий є лише “батьком брехні” і обманює людину дешевими фокусами на котрі вона ведеться.
Великий католицький теолог Тома з Аквіну говорить: “якщо б, напр., диявол мав силу робити чуда, то це означало б, що Бог дозволяє на утвердження лжі, а щось подібне годі собі уявити”. А ще в іншому місці він влучно пояснює “силу” чорного ангела називаючи його дії “несправжнім чудом”. І це “несправжнє чудо -, каже теолог, - це незвичайне явище, викликане дияволом, яке є обманом наших відчуттів( нам здається що ми щось бачимо, але цього насправді нема)”.
Отже, це є ніщо інше як дії фокусника, котрий обманює нашу уяву і присипляє пильність. І хто ж після цього цей “страшний мучитель людських душ”, котрий має “сили” лише настільки “наскільки це не шкодить людині”. Бо “якщо б диявол мав повну владу над людьми, то ніхто із людей не був би спасений “.(св. Лавр. Ю) Значить ніякої влади і відповідно сили він не має але лише блефує перед тими , котрі через не знання( прямо бажане чи не прямо бажане) піддаються цим дешевим “фокусам”.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447567
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2013
автор: Ruslan B.