Не жаліла серед ночі,
Геть вже виплакані очі,
Все подушку пригортала,
Та тихенько промовляла.
За що, Боже, така доля,
Невже на те твоя воля,
Щире серце в грудях маю,
Мов та свічечка згасаю.
Покохала карі очі,
А він слухати не хоче,
Насміхається услід,
А мені не милий світ.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/294-viplakani-ochi.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2013
автор: Антоніна Грицаюк