Печально так, коли зітхає осінь
І пригорсті дощу кида сльозливі,
Закінчилась любов - небесна просинь...
А все ж з тобою ми були щасливі!
І дивно спам'ятать оте торішнє,
І запах осені минувшої зів'ялий -
Твій образ закарбований і грішний,
Мій погляд необдумано зухвалий.
Тут невдоволено насуплюється небо,
А там привітно золотились трави.
Ця осінь нам чужа - жалю не треба,
Любов вже не моя, її украли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2013
автор: Аліна Голик