Я не обіцяю бути тобі янголом,
я всього лиш звичайна людина.
Зі своїми проблемами, нервами,
і довгими історіями хвороб.
Я не встелю твій шлях трояндами
чи хризантемами, не нарву тобі
з неба зірок. Я не Бог, і навіть
не йому подібний.
Звичайний прохожий, що надто
багато хоче і надто замало може.
Звичайний.
І під дощем, я так само мокну,
і у вогонь не позілу бо обпече.
Одяг не від dolce, і нічим
не різниться плече, до якого ти
так ніжно тулишся. Наче я твоє все.
Наче я найдорожчий. Та повір,
це не так, я злидень.
Все що маю, лиш вірші і клаптик душі,
яку тільки і можу віддати тобі на поруки.
У хімії - ми просто реагенти, життєдайної
сполуки.
Маленькі дози одної прози, написаної
там на небесах творцем. Бо як відомо,
то спочатку було слово і лиш потім - все.
Я не буду тобі повітрям, бо ти і мене зможеш
чудово дихати. Таких як я тисячі, а може
і навіть більше. А вся моя неповторність,
зводиться хіба що, до тиші...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447191
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2013
автор: Open Air