Наші пороги болю –
Це внутрішні
Надщербленості.
Ми,мов чашки,
З антикварної крамниці:
Нами милуються,
Та з нас не п’ють,
Але оплата за самотність
Не страшна,
Може, тому ми зберегли суть.
Чуєш, вогняні зорі
Співають стишеним
Світанком,
А місяць відходить до
Богом зрощених долин,
Там його чекає
Сяйво його життя,
Його оберего-херувим.
Проте сьогодні
Надто вартістий день,
Бо слово вичерпало себе,
Побачивши істину
У погляді
Духовної жаги.
Ти кажеш, що руйнуєш свій голод,
Але ж апетитами вимірюються
боги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447051
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2013
автор: Олена Ганько