Найчастіше вмирають закохані.
Йдуть не коханими у інші світи.
Тут із земними вони є непрохані.
Завжди усім заважають іти.
Іноді кличуть на поміч лихі,
Щоб летіли до краю світу.
І мчаться стежинами ті,
Щоб донести хоч крихту цвіту.
А кому потрібне кохання,
Коли в очах немає вогню?
І усі ці щирі зізнання
Перетворюються у змію.
Жалить болючим укусом
Залишаючи слід на віки.
Зникне усе землетрусом
І плетіть невмирущі вінки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447050
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2013
автор: Вероніка Стрельченко