Гори Карпати...
Навстіж легені,
Блиск і дзюрчання джерел.
Яструб крислатий
Кола у небі
Водить пером своїх крил.
Гори Карпати -
Вічно зелені
В хвої смерек і ялиць...
Голос трембіти...
Повняться жмені
Сонцем налитих суниць.
Гори Карпати...
Стисло у грудях:
Зрубів пні гріють "гадюк".
Звикла мовчати
Людяність в людях -
Сходить усе їм із рук.
Гори Карпати -
Мур і безсилля,
Рай України й тавро.
Горя і втрати вариться зілля,
Щоб отруїти добро.
Гори Карпати,
Чом не зі сходу
Ви поросли? А проте,
Звідти чекати
Можна погоди?
Ліс там уже не росте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446886
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.09.2013
автор: Бойчук Роман