Я про минуле крах не вів,
Воно мене не солодило.
Ніщо не пам’ятаю в нім,
Чого б журба не отруїла!
Немов же, справжнєє, воно
Чудовими жагами скуто.
І в хуртовині зла давно,
Мов снігом хрест в степу забутий!
Кохання в відповіді знов
Дарма душею я леліяв.
Якщо ж співаю про любов –
Вона була у моїй мрії.
Вже звик в самотності я жить,
І вжитись з другом б не зумів я.
Так, з ним проведену б я мить
Вважав за втрачене дозвілля.
Вночі скучаю, кручусь в день.
У втісі, й тій нема надії;
Вона втекла навіки геть,
Як миті всі життя й події.
На захід йтиму громіздкий,
І вигляд моря сум спростує.
Не попрощаюсь тут ні з ким –
Ніхто й мене не пошкодує!...
Мабуть, буде́ про кого вже
Мені зітхнути, - й провидіння
Заплатить лиш спокійним днем
За муку довгу і терпіння.
* * * * *
Я не крушуся о былом,
Оно меня не усладило.
Мне нечего запомнить в нем,
Чего б тоской не отравило!
Как настоящее оно
Страстями чудными облито,
И вьюгой зла занесено,
Как снегом крест в степи забытый!
Ответа на любовь мою
Напрасно жаждал я душою,
И если о любви пою —
Она была моей мечтою.
Я к одиночеству привык,
Я б не умел ужиться с другом;
Я б с ним препровожденный миг
Почел потерянным досугом.
Мне скучно в день, мне скучно в ночь.
Надежды нету в утешенье;
Она навек умчалась прочь,
Как жизни каждое мгновенье. —
На светлый запад удалюсь;
Вид моря грусть мою рассеет.
Ни с кем в отчизне не прощусь —
— Никто о мне не пожалеет!...
Быть может, будет мне о ком
Тогда вздохнуть, — и провиденье
Заплотит мне спокойным днем
За долгое мое мученье.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446766
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2013
автор: Oleg Kolibaba