Зупиняюсь. Вдивляюся в себе.
Копирсаюся в мотлосі мрій,
Що колись так хотіли у небо...
Не змогли. Тільки крихти надій
Залишили, як згадку яскраву,
Ніби зірочка сяє в душі,
Як спасіння мені, як забаву
В повсякденній пустій метушні.
І, коли павутинням байдужість,
Туго-туго мене огорта,
Знов дарує і силу, й рішучість
Крихта-зірочка мрій золота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446757
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.09.2013
автор: Радченко