Вогонь. Вогнянка. Вогнедоня...
Тримай міцніш її в долонях!
Підступно стане спокушать
Її облудлива душа...
І ніби зовсім так невинно,
Як та наївная дитина,
Попросить відпустить на мить -
Тепер вогнянку не спинить!
Стрибне у очі - серце спалить,
Останній розум твій затьмарить!
Горить, сичить, палахкотить -
Вже ладна і життя згубить...
Вогонь. Вогнянка. Вогнедиво...
Яка ж ти хтива та зрадлива!
Ти ж створена , щоб просто гріти,
А мариш всесвіт спопелити...
Але настане день, вогнянко,
Моя розтлінная панянко,
Коли навколо все пожреш-
Нарешті з голоду помреш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446749
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.09.2013
автор: Олена Шимко