Глянь на мене,я перед тобою,
Поділюся болем і журбою,
Буду тут нікуди не втечу,
Заглядаю у прекрасні очі,
Ніжно-щирі,лагідно-дівочі,
Мов прикута ластівка лечу.
До полів, до маминого гаю,
Не журися я ж бо не втікаю,
Лиш ради поцілунку повернусь.
Звідки в тобі щастя так багато,
Чого так добиваєшся завзято?
Дозволь я твого носика торкнусь.
Палають очі в мене від кохання,
Волає серце голосом страждання,
Прошу скажи мені хоч слово.
Невже тобі мою любов не треба,
Для волі їй замало всього неба,
Страждати в самоті уже не ново.
Заблискотіли очі мої зрання,
Ковтнув повітря подихом кохання,
Що ж доброго любов мені давала?
Як би ж вона лише була взаємна,
Надія в моїм серці потаємна.
Зі мною доля часто жартувала.
Багатого у тебе я не хочу,
Пробач, що часто голову морочу,
Дозволь мені хоч трішки розібратись.
Чи маю право я ще на надію,
Тривогою страшною володію,
Чи варто мені в тебе закохатись?
© Коля Януш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446561
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2013
автор: Коля Януш