Сльози котяться. Срібні покоти
Розпливаються в сміх і гріх.
Дощ не плаче. Він мріє. Доки ти
Заховаєшся від усіх.
Може, знову якісь образи є,
На Планеті, де я живу.
Дощ не плаче. Він так роз-ка-зу-є.
Миє куряву об траву.
Десь калюжі стоять коритами.
Десь струмками на сто дзеркал.
Наша чаша ще недопита.
Ми закриті, щоб назагал...
Дощ розказує. Не замовчує.
Хто купає мене в думках?
Де ти всі ці холодні ночі є,
Що тобою матрас пропах?
Підсихає. Блищить. І мається.
На болоті - сліди від лап.
Дощ не плаче. Він спо-ві-да-ється
П'яногрішним своїм как-кап.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446447
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2013
автор: Келя Ликеренко