Ти мій біль та мої пустоти
Солод світу та пил зірок
Ти мій страх та мої турботи,
Ти мій перший серйозний крок.
Ти душа, що пройшла повз мене
Момиволі та просто так...
Ти чаруючий колір неба
Ти мій перший пекельний знак.
Ти мені мов вінок із терна,
Поцілунок ціною в життя.
Висіваєш дивнії зерна,
Що зростають в моє буття.
В одночас ти даруєш крила,
Та лечу я весь час одна
Я б тобі цілий світ відкрила
Та ти бачив його сповна.
Я б тобі всю себе залишила
Та бажаєш не тих нагород
Я б мабуть це колись облишила
Та все жду я якихсь насолод.
Залишила б життя за спиною,
Бо не хочу я більше кохати
І то легко, то важко з тобою
А я так й не навчилась прохати...
Залишити б годину на згадку
Та який час обрати не знаю
І здається, я знаю відгадку
Я тебе до сих пір ще кохаю.
Ти мовчи, я не чутиму голос
Бо душа ще і досі болить.
Ти надія, зростаєш мов колос,
Мов іскра, та що в серці горить.
Твої теплі чаруючі очі
Ще не раз буду бачить ві сні.
Ти приходиш до мене щоночі.
І так сумно від цього мені...
Не забудеш я знаю ніколи
Ті всі наші онлайн-вечори
Я тобі була ніби ікона
Ти ще згадуєш наші двори?
А всі ті потаємніші мрії?
Пам'ятаєш ти наш діалог?
Вже не має часу для надії
Залишився лише епілог.
Але й досі як я лиш згадаю,
Серце кров'ю омиється знов
Я мабуть до сих пір пам'ятаю
Всю ту нашу безглузду любов.
Пам'ятаю твоє кожне слово
Кожен вираз обличчя твого,
Пам'ятаю ту дивну вимову
Що прокралась до серця мого...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446295
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2013
автор: Лоя Сафар