Я сама ніколи не піду з життя
І на це у мене дві причини.
Ні, не перед Богом щире каяття,
А мої улюбленні два сини...
Тож якщо мене не стане раптом
І вам скажуть, що я віку вкоротила.
Хай цей вірш залишиться гарантом,
Що так тяжко я ніколи б не згрішила!
Я життя своє кохаю до нестями,
Як знавець смакую кожну його мить.
Затуляю щастя диво-камінцями,
Що в мій бік жбурляють заздрість, вбогість й хіть.
27.08.2013г
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446199
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2013
автор: Белка Владимировна