Так дивно пахне осінь у душі.
Дощі перемішались з поцілунком.
Повисихали квіти,не усі.
І ліс не тим фарбований малюнком.
Так дивно жити там,де ти ще спиш.
Тобі варити каву і від щастя
Захлинатись.Серед ранкових тиш
Цілуєш ще вві сні моє зап"ястя.
Грає на скрипці осінь,мов скрипаль,
Що закохався без взаємності і тужить.
З перлинок водяних вдягне вуаль
Старезний ліс і довго очі мружить.
Кладе смичок старенький вітерець,
Руками розгрібає змерзлу тишу.
Із зір собі майструє він стілець.
А я вірші для тебе милий пишу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446180
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.08.2013
автор: Відочка Вансель