Мов той вогонь, що згаснув у степу,
До краплі спивши плоть трави сухої,
В обіймах щезла ніченьки глухої,
Лишивши сліз сфальшовану ропу.
Втонувши у залюблених думках,
Не знаючи, що ти моя погуба -
Наївним кленом ті́нив лісоруба,
Який прийшов з сокирою в руках.
Піском розтлінним, щиросердя хвиль
Спалила і розвіяла по вітру…
Полоще дощ пусту душі палітру
Під скрипки плач, яку глуми́ть безсиль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2013
автор: Осіріс