Дощить у душі… Хоч надворі так ясно,
Нема порятунку від тої води.
Без продиху ллє на пустелю нещасну,
Та що їй до того у гумі годин.
Вона нежива, бо пройшли буревії,
Пісок все закрив, мов ота саранча.
Лиш голі розколини, начебто змії,
Давно розділили стривожений час
На те, що було і, можливо, ще буде,
На бажане серцю й навіки гидке.
Щось стиснуло болем всередині груди,
Згубило все зелення стрімко витке.
Дощить у душі… Розходилася злива,
Нахнюплене небо в боях громовиць.
А я – все шукаю, в пекельнім пориві,
Тебе, серед тисяч замріяних лиць.
15:56, 28.08.2013 рік.
Зображення: http://anime.wayy.ru/photo/prochee/kartinki_animashki_dozhd/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445879
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.08.2013
автор: yusey