Плете розсвітня злива нотки осені
Із чорнобілля ластівкових зграй,
Що на дротах гойдаються у просині,
Зміряючи очима виднокрай.
Чи той, не журавлиться ще прощаннями…
Байдужиться лелека поміж лук.
Гукає маму тоскними пищаннями
Фаза́нів неоперений малюк.
Ще теплі хвильки у віночку піняви,
Прасують пляжу стоптаний пісок.
Та парасолі не кидають тіняви
На лежаки протерті до трісок.
Стають захо́ди сторожко-вишневими…
В окладі срібнохмарових вихрів,
Віджи́ле літо клаптями липневими,
Волочить злива в забуття ярів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445758
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.08.2013
автор: Осіріс