Раз терпите, значить не жме ярмо,
Раз мовчите, як віл жуєте сіно,
І вас іще, життя не допекло ,
Раз на губах, нема від крику піни.
Я, як і ви, державі слугував,
Та думав що на службі у народу,
Але коли пішов,з військових лав,
Відчув для серця та душі свободу.
Бо краще бути з голоду худим,
Аніж гостити в чорта на банкеті,
І дихати свободи згірклий дим,
Аніж парфуми в рабському клозеті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445572
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.08.2013
автор: Федик Юрій Михайлович