О, мій ніжний звір...
Із по-сірому зеленими очима,
Рахунки доля з тобою зводить , як ти звів,
Грюкають близькі, як ти колись, дверима.
А зараз наодинці ти,
Іде невідворотній процес
Совість , серед тиші самоти,
Непереривний звук колес.
Прірва власної душі,
Шухляди з назвами історій,
Ну, що ж гори тепер в огні!
З уламками ілюзій.
Ти сам собі тепер суддя,
Прокурор, адвокат , підсудний,
Закутий в кайдани забуття,
Власноруч, колись закутий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445393
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2013
автор: Вулична Хуліганка