Відчуваю: виповзають хмари,
закривають карти на столі.
Та я знаю: не знайдеш ні пари,
Ні принаймні трійки ти в цій грі.
Ти заради мене досконала,
я заради тебе сів за стіл.
Ти в мої зіниці заглядала
й малювала світ крізь їх акрил.
Не втечеш, високородна діво!
Між людей я кращий із гравців.
Загубитися - звичайне діло,
віднайти - однак найбільше з див.
Може бути, ти розправиш крила,
полетиш за штормовий Дніпро.
Я ж на середині буду, мила,
чатувати на твою любо.
P.S. Моя ватра горить зсередини, тому її вогонь зазвичай лишається непомітним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445363
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.08.2013
автор: Олександр Ткачинський